Володимире Івановичу, у зв’язку із наданням Томосу про автокефалію так званій «Православній Церкві України», не всі вірні УПЦ розуміють позицію братії Афонських монастирів у цьому питанні. Особливе занепокоєння з’являється у паломників, які відвідують Святу Гору Афон.

Священний Синод Української Православної Церкви 13 листопада 2018 р. прийняв рішення про неможливість для духовенства нашої Церкви звершувати спільне служіння літургії з кліриками Константинопольського Патріархату. Оскільки монастирі Афону знаходяться під юрисдикцією Константинопольського Патріарха – це рішення Священного Синоду УПЦ розповсюджується і на Святу Гору.

Чи означає розрив євхаристичного спілкування між нашими Церквами, що таїнства, які здійснюють клірики Константинопольського Патріархату, є недійсними і безблагодатними?

Я підкреслюю – ми не заперечуємо благодатності таїнств, які звершуються в Константинопольському Патріархаті. Для нас Константинопольський Патріархат залишається Помісною Православною Церквою. Однак, Українська Православна Церква не може визнати законності його дій в Україні і тому до подолання конфлікту вважає для себе морально неприйнятним євхаристичне спілкування з кліриками Константинопольського Патріархату.

Чи можна зараз відвідувати монастирі Афону?

Можна. Однак паломники, віряни Української Православної Церкви, не можуть брати участь у таїнствах, які здійснює братія афонських монастирів. Прочани можуть молитися в монастирях, спілкуватися з братією, отримувати духовні поради від шанованих духівників, але (сподіваюсь тимчасово) не можуть причащатися на Афоні.

В чому тоді полягає сенс подібних поїздок?

На Афоні зберігається надзвичайна кількість християнських святинь – чудотворних ікон, мощей, та інших реліквій. Серед братії афонських монастирів є багато духівників, які займаються пастирською опікою паломників (в тому числі з України). Цих причин достатньо для того, аби Афон залишився місцем шанування. Нагадаю, що багато християнських святинь загальноцерковного значення зберігаються в Європі у католицьких храмах. Наприклад, Терновий вінець – у постраждалому Паризькому Соборі Богоматері, Плат Богородиці у Шартрі (Франція), мощі апостолів Петра і Павла в Римі (Італія), Хітон Спасителя у Трирі (Німеччина) і так далі. За традицією паломники відвідують ці місця, але не беруть участь у богослужіннях разом з католиками. Мені боляче використовувати цю аналогію, говорячи про Афон, але зараз, на жаль, ця паралель в якійсь мірі доречна.

Чи є якісь монастирі на Афоні, які не варто відвідувати до відновлення євхаристичного спілкування між Українською Православною Церквою і Константинопольським Патріархатом?

Офіційної заборони щодо відвідування конкретних афонських монастирів з боку Священного Синоду Української Православної Церкви (це єдиний церковний орган, уповноважений офіційно висловлювати такі положення), немає.

Ви регулярно відвідуєте Афон. Що говорять духівники монастирів Святої Гори з приводу цього конфлікту?

Є відносно різні думки, але, як мені здається, всі без виключення висловлюють серйозне занепокоєння відносно загальноправославної єдності, яка опинилася під загрозою, а у духовному вимірі – біль щодо цього.